Спасо-Преображенський собор— один з найдавніших і найгарніших соборів часів Київської  Русі, що зберігся до наших днів  у Чернігові. Собор був закладений першим  літописним чернігівським  князем Мстиславом Володимировичем у 1030-х роках і став головною святинею  і окрасою Чернігово-Сіверської землі.

За переказами, храм збудовано на тому місці, де раніше було язичницьке капище. За часів князя Володимира Хрестителя на місці зруйнованого капища була споруджена дерев’яна церква, замість якої у 1030-х роках Мстислав розпочав будувати кам’яну.

Перші літописні згадки  про «церкву святого Спаса» датуються 1036 роком, коли князь Мстислав раптово помирає. Мстислав  вийшов на полювання, розхворівся і помер. Поховали його в закладеному ним соборі, хоча за життя князя будівництво храму не завершилося. При ньому були зведені стіни «на висоту вершника, який стояв на коні з піднятою вгору рукою» (близько 4-х метрів).

Закінчено будівництво Спасо-Преображенського собору  було, вірогідно, за часів правління  наступного  чернігівського  князя— Святослава  Ярославича (1054-1073р.р.) сина  Київського князя – Ярослава Мудрого,  який після смерті Мстислава очолив Чернігівське князівство. Його поховали в цьому соборі, незважаючи на те, що помер Великим князем у Києві.

Собор збудовано  за візантійськими архітектурними традиціями. Знавці архітектури називають планувально-просторове рішення собору унікальним, оскільки подібної конструкції не має жоден із відомих давньоруських храмів. В ньому поєднуються дві архітектурні форми: візантійська хрестово-купольна та базилікальна. Відмінності Спаського собору від інших храмів Київської Русі пояснюється тим, що до Чернігова Мстислав княжив у Тмутаракані, то майстри були запрошені саме звідти, вони наслідували у будівництві не лише візантійські традиції, а і традиції Малої Азії та Закавказзя.

Спасо-Преображенський собор  тринавний, його ширина 22,4 м (усередині між стінами 19,2 м), довжина з абсидами складає  35,2 м (усередині 32,4 м). Висота від підлоги до низу склепіння центральної бані – 30 метрів. Розмір підкупольного квадрата 7,5 х 7,5 м., а товщина стін – 1,5 метри.  Завдяки чотирьом парам  несучих стовпів і потрійним двоярусним аркам, внутрішній простір храму поділений на три окремі поздовжні частини і дуже нагадує інтер’єр базиліки. Храм збудований на міцному широкому фундаменті, заглибленому в грунт на 2,8 м.

Покриття собору виконане по мурованих склепіннях. Головний планувальний хрест храму – середня нава і трансепт – перекриті коробовими склепіннями, абсиди перекриті півсферами – конхами. На центральному середньохресті стоїть високий (близько 8 м) циліндричний барабан бані з вісьмома віконцями. Ще чотири циліндричних барабани несуть бічні бані меншої висоти.

З північного боку до нартексу примикає кругла башта, в якій розміщені гвинтові сходи на хори.  Це приміщення призначалося для перебування князя та його найближчого оточення під час літургії, так званий «красний терем».

З південного боку до нартексу храму було прибудована хрестильня.

Хори у храмі були над нартексом і бічними навами  (їх називали – «полаті») зроблені були з дерев’яних  балок і розібрані у XVIII ст.

При побудові собору  використовувалась система мурування, розроблена у візантійських будівельників – так зване мішане мурування, у якому поряд із плінфою (давньоруська цегла) використовувався природній темно-сірий камінь. Мурування вели на міцному розчині, що складався з частини вапна і трьох частин товченої кераміки.

Фасади собору оздоблені орнаментом, викладеним з цегли під час мурування (меандри, сонечка, хрести), які у поєднанні з пошаровим муруванням з плінфи та природного каменю з широкими смугами розчину надавало фасадам Спаського собору особливої урочистості та мальовничості.

За свою майже тисячолітню історію Спасо-Преображенский собор зазнав багатьох руйнувань і пошкоджень.  У 1239 році, під час монголо-татарської навали собор був сильно поруйнований – впали склепіння та бані. Пожежа в Чернігові 1750-го року нанесла непоправної  шкоди: були знищені практично всі домонгольські фрески, згоріли  дерев’яні конструкції, завалилася наполовину висоти башта сходів на хори,  майже розвалилася хрестильня, мармурові колони потріскалися, пошкоджені стіни та вежі, що потребувало значних перебудов, після яких собор набув сучасного вигляду. З північно-західного фасаду (ліворуч від центрального входу) надбудували сходову вежу з високим шпилем. Така ж вежа була зведена на місці хрещальні ( з іншого боку від входу). Вся будівля була отинькована і побілена, всередині і зовні.

У 1818 р. в соборі художник Я. Юринов зробив внутрішній розпис стін олійними фарбами, дуже оригінальні і цікаві композиції. Розпис у 1872-1873 рр. був поновлений майстрами Михайлом і Олексієм Кияшками.

Наприкінці ХІХ століття позолотили його верхи, і встановили новий іконостас, запроектований калузьким архітектором А. Яснишиним у стилі бароко. Висота іконостаса сягає 12 м, ширина по трьох навах – 20 м. Цей іконостас з 62 іконами практично неушкоджений. У 1889 р. зробили центральне парове опалення.

Незважаючи на всі перебудови, Спасо-Преображенский собор серед усіх давньоруських храмів дійшов до нас у найкращому стані. Саме він є окрасою і першою святинею Чернігова.

Фото Миколи Турчина, Сергія Колотуші.